Гроно – популярний у 80-х – 90-х український музичний гурт з Києва. В репертуарі ансамблю пісні Тараса Петриненка у рокових та поп-рокових аранжуваннях.
Ансамбль рок-музики «Гроно» у свій час вважався на Україні найпопулярнішим. Його керівник – Тарас Петриненко, син відомої оперової співачки Діани Петриненко, людина багатогранних здібностей: композитор, поет і співак, який ділиться щедро своєю багатою душею із слухачами. Якщо був би прилад вимірювати силу експресії, ширину розмаху душі, – то, цілком імовірно, Тарас був би першуном. Його «Гроно» має місію вливати свіжий український дух в молодь України. Слово «гроно» вже зобов’язує. Це об’єднання, скупчення. Гроно винограду – символ єднання. Це неначе продовження славних традицій «П’ятірного грона» неокласиків… Отже, знайомтеся: Тетяна Горобець, права рука Тараса – спів; Олександр Могилівський – гітарист, фанатик цього інструменту. Володимир Лещенко – звукорежисер високої кваліфікації, через вміння якого перейшло багато зірок естради. Ось ця віточка винограду – «Гроно» їздить по світі і збагачує душі.
Слід зазначити, що «Гроно» є однією з тих небагатьох мистецьких одиниць в Україні, які сприяють росту свідомости української молоді, морально підтримують її у важкий для України час. Творчість «Грона» позбавлена комерційности; разом з тим їй притаманний професіоналізм, якого так невистачає більшості наших мистецьких одиниць в музиці т. зв. легких жанрів.
Бажаючи ближче познайомити наших читачів з митцями та їх твочим кредо, ми запросили їх до студії на інтерв’ю.
Серце колективу – його засновник і керівник Тарас Петриненко. Випускник Київської консерваторії, він спершу йшов шляхом академічної, музики, але бажання дати Україні нових, оригінальних пісень на іншому підгрунті повело його в напрямку інших жанрів.
– Це не є «рок» в чистому вигляді, – говорить наш гість. – Все, що є в музиці привабливого для мене, намагаюся використовувати в тій чи іншій формі. Тому співставляю і рок-музику, і народний мелос, і академічну музику.
Дізнаємося, що в Києві існує творче об’єднання «Тарас Петриненко і його пісенна майстерня».
– Це та майстерня, в якій народжуються оригінальні пісні Т.Петриненка з його музикою, його віршами, творчим мисленням, світоглядом, – пояснюють артисти «Грона». – Але пісні тут пишуться не тільки для Тараса, не тільки для співачки Тетяни Горобець – в подальшому у «Майстерні» планують записувати ту музику інших композиторів, яка імпонує Тарасові і яку він хотів би підтримати. – «Знаючи творчий шлях тих, хто займається мистецтвом, музикою, і не як ремісник, а як майстер, знаючи, як це важко, я хотів би прислужитися, бо знаю ціну мистецькому творові, який може називатися саме мистецьким твором» – говорить Тарас.
Та повертаємось до найболючішого – до питання про деморалізацію молоді в Україні, де проходить «переоцінка цінностей».
– На жаль, сучасна українська молодь, особливо на східних землях, орієнтується на російське телебачення і тим самим на те, що проповідують своєю творчістю митці з Росії, – говорить Тарас. – Тут ідеться про критичну мовну ситуацію в Україні. У зв’язку з тим українська музика легких жанрів («рок» чи «поп») значною мірою є «мертвою», адже ми співаємо мовою, яка майже не існує в побуті (крім західніх регіонів країни, певних родин по цілій Україні, але це –
такий невеликий відсоток, що привернути увагу загалу до українського мистецтва є надзвичайно важко) І українські митці ставлять перед собою не меркантильну, а велику мету – робити все набагато якісніше, краще, вище, ніж, скажімо, росіяни чи інші з тим, щоб предмет їх творчости привертав до себе увагу.
– Яким є Ваше творче кредо?
– Я хотів би, щоб моя творчість якоюсь мірою допомагала Україні виходити з катастрофи, але одночасно я не забуваю, що це – моя творчість, тому стараюся в ній виразити себе, своє життя, своє бачення світу, себе серед людей, серед свого народу. Ми стараємось силами чотирьох осіб працювати на максимально високому рівні – говорить Тарас.
За період своєї творчості група «Гроно» випустила два звукозаписи. Це – альбоми «Я – професійний раб», що вважається одним з найкращих у всій українській дискографії та «Господи, помилуй». Обидва награні в Україні.
